У Донбас Опері вперше ставлять "Летючого Голландця"!

Постановка опери Ріхарда Вагнера — спільний українсько-німецький творчий проект, який присвячений 200-річному ювілею видатного композитора, що його світова спільнота відзначатиме 2013 року. Варто зазначити, що твори маестро: «Валькірія», «Зіѓфрід», «Лоенгрін», «Трістан та Ізольда» — виконують у багатьох театрах світу, а в нашій країні музична спадщина класика — дуже рідкісний гість на оперній сцені.

У «Летючому Голландці» задіяно понад 200 осіб (солісти, хор, оркестр, танцівники і ті, хто працює за кулісами). Постановка недешева, але витрачаються недержавні гроші. Проект коштує понад 100 тисяч євро! Досить дороге спеціальне обладнання театр придбав для створення візуальних і звукових ефектів. Зокрема, донеччани мають відеопроектор, який уперше використають у виставі (цей пристрій відтворить на сцені бурхливе море). Постановники пообіцяли, що на прем’єрі (8 та 12грудня, а потім 14 й 17 лютого) глядачі побачать захопливе дійство. Опера виконуватиметься мовою оригіналу — німецькою з українськими субтитрами.

Продюсер із Швейцарії, директор компанії Pro Musica Classic Олександр Янков вважає, що ця постановка має бути цікавою не лише з погляду театрального життя Донецька, а й має заінтригувати і зацікавити всіх українських меломанів. А головний диригент Донецького театру опери та балету ім. А. Солов’яненка Василь Василенко нагадує, що «класик світової оперної сцени Ріхард Вагнер взагалі невідомий нашій публіці! І коли з’явилася ідея зробити постановку до 200-річного ювілею композитора, то вирішили, що «Летючий голландець» — це найбільш інтригуючий і динамічній твір, оскільки його драматургія не може залишити байдужою жодну людину».

Генеральне консульство Німеччини в Донецьку придбало для Донбас-опери оригінальний нотний матеріал Вагнера видавничого дому Breitkopf — партитуру, оркестрові голоси, клавіри для симфонічного оркестру і хору. Генеральним партнером проекту виступила компанія «СКМ», фінансову підтримку також надаватимуть представництва німецьких компаній в Україні: «Кнауф», «Сіменс» та «Люфтганза».

Постановка опери Р. Вагнера «Летючий Голландець» відбувається з участю українських та німецьких партнерів: Посольства Німеччини в Україні, Генерального консульства Німеччини в Донецьку і Німецького культурного центру «Гете-Інститут» в Києві.

Перед прем’єрою (на місяць) театр закрили для глядачів — усі дні йдуть репетиції. Декорації монтували три дні (вони важать дев’ять тонн!). Доки на сцені працювали технічні служби, хор, міманс, оркестр і солісти репетирували в класах. Уже відомо, що головні партії виконуватиме кілька складів артистів — провідні вокалісти з різних країн: Голландець (бас-баритон) — Андреас Макко (Німеччина), лауреат міжнародних конкурсів Олександр Благодарний, заслужений артист України Анатолій Воронін; Даланд, норвезький моряк (бас) — Вальтер Фінк (Австрія), заслужений артист України Юрій Алексейчук, дипломант міжнародного конкурсу Максим Іващук та Олександр Клімов; Сента, його донька (сопрано) — лауреат міжнародних конкурсів Леся Алексєєва (Національна опера України), заслужена артистка України Тетяна Плеханова та Елана Сагайдак; Ерік, молодий мисливець (тенор) — Віталій Козін та Олександр Левчишин; Мері, вихователька Сенти (мецо-сопрано) — лауреат міжнародних конкурсів Ганна Максудова і Наталія Матвеєва; Рульовий на кораблі Даланда (тенор)— лауреат міжнародних конкурсів Євгеній Удовін та Володимир Хамраєв.

Диригентом-консультантом опери став відомий маестро з Маріїнського театру Михайло Синькевич (Санкт-Петербург, Росія), сценографами виступають Момме Хінріхс і Торге Мьоллер (Німеччина), художник по костюмах — Юлія Харттунг (Німеччина), хормейстер — Людмила Стрельцова (головний хормейстер Донецької опери), корепетитор — Мальте Кроїдл (Німеччина), диригент-постановник — Василь Василько (головний диригент Донбас-опери), керівник проекту — Василь Рябенький (генеральний директор Донецького оперного театру), а режисером-постановником опери «Летючий Голландець» є Мара Курочка (Німеччина).

На репетиції режисер М. Курочка дуже емоційно та виразно демонструє солістам (Вальтер Фінк, Андреас Макко і Леся Алєксєєва) рухи, пояснюючи зміст сцени: «Вагнер — непростий композитор, у нього треба співати і повзти одночасно. Він поєднав вокал, постановку, виконавську майстерність, — пояснює пізніше режисер. — Важливо не просто вийти до рампи і гарно проспівати. Наше завдання — зробити реалістичними рухи на сцені й наповнити емоціями музичне виконання. Це мусить гарно звучати і мати гарний вигляд».

Сама сцена являє собою палубу судна, нахилену під час шторму. Солістам і хору треба триматися міцно на ногах. Дехто з артистів репетирує босоніж, звикаючи до «палуби». «Мене зворушило те, наскільки артисти підхопили мою ідею, — каже режисер. — Усі готові експериментувати, адже постановка у нас незвична. У мене таке відчуття, ніби ми пливемо в одному човні...»

Киянка Леся Алєксєєва має звання лауреата міжнародного Конкурсу молодих вокалістів імені Вагнера. Вона працювала в Австрії й знає специфіку німецької опери. Про режисера відгукується із захопленням: «Мара — дуже відкрита людина, завжди готова вислухати опонента. У неї геніальні ідеї. Прості, але геніальні. Працює наче за системою Станіславського: не просто вказує, що і як зіграти, а пояснює, що відчувають герої, чому так поводяться. А без цього Вагнера співати неможливо»!

Назва «Летючий Голландець» передбачає, що Голландець — головна постать вистави. А в Донецькій постановці це буде... Сента. Доволі несподіване трактування відомого сюжету. У Вагнера головна героїня вмирає на останніх тактах, а в постановці німецького режисера Сента вмирає вже в увертюрі! Сюрпризів для публіки міжнародна творча команда підготувала чимало. А тому «День» попросив Мару Курочку розповісти про те, що стало для неї відправною точкою постановки опери Вагнера в Донбас-опері, як їй вдалося поєднати на сцені романтизм і фантазії, про Голландця — блукаючу душу та образ із мрій дівчини, про жіночу проблематику вистави та про значення опери «Летючий Голландець» для сучасної публіки.

"ЖИТТЯ — ЯК РИЗИКОВАНА ПОДОРОЖ"

— Темою та провідним мотивом донецької постановки є корабельна аварія — сюжет, характерний для тієї епохи. Центральні образи — загублений у воді пліт, що дрейфує, і маленька людина, яка протистоїть водній стихії. Життя — як ризикована подорож, символ ізоляції в лихому світі, який формується під впливом економічних, соціальних і політичних негараздів і в якому людина бореться за виживання, — розмірковує Мара КУРОЧКА. — У «Летючому Голландці» Вагнера ми зустрічаємо одразу декілька потерпілих від корабельної аварії: Голландця, капітана з командою, які терплять аварію, та Сенту, яка переживає емоційну корабельну аварію. Навіть простір сцени дає крен і загрожує зануритися в оркестрову яму. Століття минули крізь нього і знесли його уламки.

Ми озираємося назад, на фрагмент тієї епохи. Туга за притулком — з одного боку; прагнення до свободи і пригод, які обіцяє море, — з іншого, утворюють два полюси, що визначають долю головних героїв, і на цьому тлі розгортається емоційно напружена історія.

"ІЗ-ПІД ЛІЖКА СЕНТИ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ЇЇ ВИДІННЯ"

— Сюжет «Голландця» прийшов із легенди, де Вагнер оповідає «страшилки» з хором примар, привидами і легендарним Голландцем. Як поводитеся з таким типовим для романтизму елементом фантастичного?

— Я розповідаю «Голландця» як бентежний сон Сенти. Це дуже близько до музики Вагнера, в якій чутно марення головної героїні. З одного боку, це відтворює дух часу, передає схильність Сенти до відчуженості та галюцинацій, а з іншого — створює прекрасний фон для більшого розвитку фантастичного.

Із-під ліжка Сенти з’являються її видіння. Простирадло поширюється по всій сцені, перетворюючись на море. Море вливається у двері або розгортається з костюма. Б’ються хвилі, під якими ховається безодня...

Поверхня моря приховує невисловлені бажання, страхи, надії та злочини. То вони виникають, як відображення, на поверхні, то примарно виникають на тлі, мов неприкаяні душі, й опановують усе, що відбувається на сцені. Йдуть у море і постаті зі сцени або з’являються на ній знову, ніби під впливом припливів та відливів.

Гарячкові сни Сенти відкривають глядачеві доступ до уявної реальності, де реальні переживання героїні перенесені на метафоричні бачення й події. Вони накладаються одне на одне: постаті видаються багатосторонніми, виникають тимчасові схрещування, темпи зсуваються, дія ніби повертається назад, повторюється у варіаціях. У створеній Сентою сюрреалістичній послідовності сновидінь, наче в калейдоскопі, переплітаються окремі долі та соціальні процеси.

"ГОЛЛАНДЕЦЬ — НЕ СТОЛІТТЯМИ БЛУКАЮЧА ДУША, А ОБРАЗ ІЗ МРІЙ СЕНТИ"

Уві сні Сенти ми переживаємо події, що відбуваються, з її емоційного погляду. Перед нами постає обмежений, меркантильний, ворожий та черствий світ, у якому верховодять її батько і Мері. Сента мріє про Голландця, вона бачить у ньому вигадану споріднену душу.

Голландець теж у пошуку іншого життя. Він з’являється безрідним, дрейфуючим, потерпілим корабельну аварію, сумує за іншим життям та ніби відірваний від самого себе через обставини, в яких змушений існувати. В образі Голландця Сента бачить незвичайно мислячу людину, яка може звільнити її від обтяжливого батьківського дому. Її потяг до цієї людини моря, до абсолюту виражається в її баладі, провідній темі твору, яка відкриває глибоке прагнення Сенти до звільнення і втечі від обмеженості буржуазних відносин до романтичної свободи.

Пересічна людина, холодний Ерік, її справжній чоловік, не може їй цього дати. Навпаки, з Еріком під її ногами виникає прірва, оскільки шлюб із ним означає незворотне продовження її попереднього нестерпного життя як дочки Даланда.

ШУКАЙТЕ ЖІНКУ!

Тут ідеться про проблематику особистого фіаско у спробі реалізувати свої мрії та жити самостійним життям. Тут розглядається тема страху, відчуття життя на краю та невідповідності обставин, у яких людина змушена жити. Для жінок буржуазного середовища XIX ст. це було особливо явною, болісною проблемою. Але навіть якщо тут ідеться про Сенту з погляду жіночого персонажа, все ж маються на увазі загальнолюдські теми.

"СМЕРТЬ — ЯК ПОЧАТОК І КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ"

Смерть Сенти у Вагнера музично визначилася із самого початку. Вже в увертюрі чутно мотив смерті разом з апофеозом, і на початку зустрічі Сенти з Голландцем після фатальної паузи ми чуємо відомий мотив смерті — хвалебний спів, традиційний для італійської та французької опери, в античному віршованому ритмі пеона (соло литавр).

Цю смерть зображено як початок та кінець історії. Доданий пролог доповнює лібрето й випливає безпосередньо з оригінального твору. У своєму жорстко регламентованому світі Сента змушена грати пасивну роль, типову для більшості жінок XIX ст. Із примусу вона виходить заміж за людину, яку зовсім не любить — друга дитинства Еріка. Він — простий, грубий чоловік, для якого існують тільки його власні примхи й бажання, і не цікавиться особистістю Сенти, її почуттями.

Цю безвихідну ситуацію Сента вирішує самогубством. Із цієї передумови розгортається дія. У передсмертному сні Сенті вдається піднестися над своєю смертю з допомогою Голландця, свого рятівника і месника. Її смерть не безглузда, якою є реальне, нікчемне самогубство, а «мета життя». Ліжко стає плотом смерті, на якому вона пливе назустріч своєму кінцю та мрії свого життя.

Татьяна ПОЛИЩУК

Источник: http://www.day.kiev.ua/239292